Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Результати виборів по виборчому округу №63
Chatbox Катерина Омельченк...
Выбирала себе квартиру на https ...
Time 11:59 - 22-04-2019
Тренер із важкої атлетики Людмила Гвіздон: «Головне – здоров’я та позитив. Будуть вони – буде результат»
Chatbox Olena Kovzun
Дякуємо за плідну працю, за від ...
Time 21:15 - 01-02-2019
ДТП на пішохідному переході: не розминулись дві автівки
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Турнір «за власним бажанням» ініціювали у Бердичеві активісти організацій людей з інвалідністю
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Коли «дерево» дорівнює «чарівність»: у Бердичеві «виставилася» творча трійка Земнухов-Ковальчук-Вахніцький
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

«Палітра поколінь» Ольги Дзюрбей й Олександра Яцюка: насолоджуйтесь і не заперечуйте того, що не розумієте

Time Додано: п'ятниця, 20 бер. 2015, 06:00 ( близько 4 року назад )

Мало не кожен митець озвучував свого часу думку (чи, принаймні, погоджувався з нею), що персональна виставка – то, свого роду, оголення душі на широкий загал. Її можуть обдати щирим теплом, а можуть – їдкою багнюкою. І при цьому вони таки виставляються – художники, фотографи, скульптори: творіння не народжуються для того, зауважують, аби пилитися у запасниках музеїв та майстерень…

«Палітра поколінь» Ольги Дзюрбей й Олександра Яцюка: насолоджуйтесь і не заперечуйте того, що не розумієте

Такої думки дотримується і бердичівлянка Ольга Дзюрбей – майстриня народної творчості, художниця, авторка полотен, що знаходяться у приватних колекціях у Данії, Швеції, Швейцарії, Америки, України. І, зрештою, талановита донька талановитого батька – українського художника Олександра Яцюка. У рік, коли йому мало би виповнитися 95, і у день, коли сама вона відзначала день народження, Ольга Дзюрбей вирішила порадувати шанувальників живопису незвичайною виставкою під назвою «Палітра поколінь»: на стінах виставкової зали Музею історії Бердичева розташувалися роботи Олександра Яцюка та її власні.

Яка доля могла чекати на дівчинку, котра змалку зростала серед мольбертів та пензлів, тим паче, коли дівчинка ця виявляла неабиякий талант до малювання? Олександр Яцюк часто казав доньці: «Ти продовжиш мою справу», так воно, зрештою, і сталося.

Ольга Дзюрбей, майстриня народної творчості: «Все своє життя – і дитяче, і зріле – я провела у фарбі. І було б навіть дивним, якби я стала кимось іншим… Батько ставив мені постановки, змушував малювати, заохочував мене, тому так і сталося. Вже потім, коли я почала заробляти гроші як митець, ми стали колегами. Батько завжди був мені вірним другом, між нами весь час тривали творчі розмови, ми їздили разом на виставки… Через те, навіть через 28 років після його смерті, мені дуже не вистачає такого друга з творчості.»

Вони із самого початку працювали пліч-о-пліч, Ольга вбирала в себе усі батькові настанови, фірмовий Яцюковий стиль, тож не дивно, що на якомусь етапі їхні роботи було майже не розрізнити. Та настав час шукати себе в інших течіях: душа Ольги визріла до того ступеня, коли потребуєш чогось нового. Академічна і традиційна до останнього мазку художниця сказала: «Досить» і рішуче перейшла до протилежного табору – авангардистів й експресіоністів.

Ольга Дзюрбей, майстриня народної творчості: «Почала працювати, знайшла свій стиль, почерк. Сповідую експресіонізм. Що це таке? Це коли своє внутрішнє «я» передаєш так, як бачиш, як відчуваєш. Усю натуру я відкидаю, зображуючи те, що змальовує моя фантазія… Іноді дивлюся на свої картини і думаю, а хто їх малював? Хіба я могла до цього додуматися? Але ж знаю, що це я їх робила.»

Вона милувалася Малевичем і Шагалом, ще будучи представницею академічної школи, розповідає пані Ольга: розуміючи та люблячи їхню творчість, намагалася намацати щось «експресіоністське» у собі. Спочатку нічого не виходило, аж раптом прийшло потрібне прозріння. Вже тривалий час Ольга Дзюрбей принципово не дає назв своїм роботам: пропонує кожному особисто зупинитися біля полотна і подумати. І зовсім не проти, аби від кожного та чи інша картина отримала окрему назву.

Ольга Дзюрбей, майстриня народної творчості: «Зовсім не проти. Це їхня уява. Чого ж не можна? Мене часом сварять, мовляв, щось таке нецікаве. Але тим, кому нецікаво, я думаю, варто було б пошукати щось в Інтернеті, виставки відвідати. Не можна заперечувати того, що ти не розумієш. Мало чого ми не знаємо, але віримо.»

Дивна річ: наче і експресіонізм, а душу радує, констатують відвідувачі виставки. Виглядає так, наче до цього на полотні іскрометну боротьбу влаштували між собою яскраві кольори та фантастичні візерунки: боролися-боролися, аби, зрештою, міцно переплівшись, влягтися у світлому благосному спокоєві.

Василь Толочко, секретар Бердичівської міської ради: «Сьогоднішня Ваша виставка говорить про те, що бердичівська земля надзвичайно багата на таланти. Особливо приємно, коли йде подібний перехід від батька до сина, від батька до доньки. Мистецтво Вашого батька було присвячено людині праці, Бердичеву, виробництву – тому, на чому стоїть будь-яка держава. Ваше мистецтво більш ніжне, адже Ви – жінка, котра прагне доторкнутися до кожного глядача.»

Валентина Адаменко, заступник Бердичівського міського голови: «Полотна пані Ольги надихають на безпосередність, на дитинство, на сонячність. Всі кольори яскраві, а яскраві кольори – ознака бажання жити і віри у краще… Зичимо Вам сонця, натхнення і щоби Ви ще не один рік збирали нас у мистецьких залах.»

Картини Олександра Яцюка вже давно стали творчою спадщиною та однією з прикрас мистецької скарбниці Бердичева: на них вчитиметься ще не одне покоління майстрів пензля. Щодо Ольги Дзюрбей, то вона продовжує активно працювати: наразі у неї в роботі близько 10-ти картин. Справа близиться до завершення, але вже сьогодні відомо: нові полотна, як і решта творінь експресіоністки з Бердичева, даруватимуть шанувальникам особливий позитив.

Ольга Дзюрбей, майстриня народної творчості: «Нелегкий зараз час і можливо хтось скаже, що ця виставка не потрібна. Але якщо ми сидітимемо склавши руки, то ворог наш лише радітиме. Потрібно щось робити: утверджувати свою духовність, показувати, що ми працюємо, чогось досягаємо, що ми – українці, котрі ніколи не здаються.»

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0