Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
«Українська Мадонна» Алла Мігай та віртуоз-неоромантик Олексій Ревенко презентували у Бердичеві «Гармонію душі»
Chatbox Анатолий Мозжухин
Вот это я понимаю, так надо раб ...
Time 23:41 - 02-07-2018
«Українська Мадонна» Алла Мігай та віртуоз-неоромантик Олексій Ревенко презентували у Бердичеві «Гармонію душі»
Chatbox Анатолий Мозжухин
Вот это я понимаю, так надо раб ...
Time 23:41 - 02-07-2018
«Українська Мадонна» Алла Мігай та віртуоз-неоромантик Олексій Ревенко презентували у Бердичеві «Гармонію душі»
Chatbox Анатолий Мозжухин
Вот это я понимаю, так надо раб ...
Time 23:40 - 02-07-2018
Свято останнього дзвінка – хвилююче і радісне свято!
Chatbox Анжела Анатольевна...
:clapping: :dance:
Time 09:40 - 26-05-2018
Чи доступне місто людям з інвалідністю?
Chatbox Виктор Иванов
"У Бердичеві пройшло чергове ви ...
Time 14:55 - 25-05-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Своїх молодих літераторів Бердичів має знати в обличчя – бердичівські бібліотекарі

Time Додано: четвер, 11 груд. 2014, 06:00 ( більше 3 року назад )

У Бердичеві стрімко підростає молода літературна поросль. Проза і вірші у місті, виявляється, як і раніше, у моді, більш того: серед городян є чимало обцілованих при народженні відповідальними у небесній канцелярії за збереження у світі балансу талановитих літераторів. Про ці факти повинні знати всюди, тим паче у рідному Бердичеві, переконані місцеві бібліотекарі. Тож черговою цікавинкою, що народилася у стінах міської книгозбірні, стала зустріч з учасниками, призерами та переможцями 1-го та 2-го міжнародного літературного конкурсу ім. В. Гроссмана «В городе Бердичеве», започаткованого керівником організації «Добра справа» Юрієм Балюком.

Своїх молодих літераторів Бердичів має знати в обличчя – бердичівські бібліотекарі

Підсумки цьогорічного «В городе Бердичеве» підвели зовсім нещодавно: тоді оголосили кращих із кращих, вручили нагороди та, що було цінним для авторів і шанувальників книги, дві антології творів-учасників обох конкурсів. Формат зустрічі не передбачав спілкування та обговорення за чашкою кавою, тож, що за твори склали окрасу конкурсу та хто вони такі – їхні автори, для широкого загалу лишилося, здебільшого, невідомим. Дана деталь впала в око одному із членів журі – провідному методисту міської бібліотечної системи Тетяні Кущук. Як виявилося, розповідає, матір переможниці 2-го конкурсу Тетяни Шпортун завідує бібліотекою у 17-й школі, депутат міськради Володимир Левандовський готовий забезпечити примірниками антологій усі бібліотеки Бердичева – від шкільних і до Центральної з філіалами, а головний ініціатор всього цього дійства Юрій Балюк абсолютно не проти, аби його «підопічних» взнали більш ширше. А тут ще й одна з головних дійових осіб конкурсу – поет та письменник Михайло Пасічник – випадково підкинув тему зодіакальних знаків у контексті літературної царини… Зорі, як то кажуть, зійшлися, підсумовує Тетяна Кущук: бібліотека просто зобов’язана була взяти на себе роль носія прози у маси.

Тетяна Кущук, провідний методист МЦБС, член журі конкурсу «В городе Бердичеве»: «Усі ми – члени журі – оцінювали цей конкурс за шкалою відчуттів: що було на серці, такі оцінки і виставляли… Імен учасників ми не знали, все трималося у таємниці… Пізніше переможниця Тетяна нам зізналася, що її успіх – це все завдяки мамі, бібліотеці та книжкам. Тож у нас виникла ідея розповісти про те, що розумні люди, котрі читають книжки, досягають багато чого у своєму житті… Ну, а по-друге, до нас якось зайшов Михайло Пасічник, котрий, до речі став 2-м на цьому конкурсі, і зауважив, що, мовляв, проза – то не зовсім його, бо він за гороскопом Овен, а значить діє за спалахом. А проза, мовляв, є справою людей спокійних, виважених. Тож мені дуже захотілося дізнатися, хто ж за гороскопом наші автори, чого здатні досягти, чи вважають цей конкурс потрібним. У фіналі ми досягли думки, що неважливо, хто ти за зодіакальним знаком: ти – креативний, талановитий, розумний. Тому що живеш у Бердичеві, а це місто завжди було багатим на таланти.»

Коли вона прагне щось створити, то не ставить собі за мету обов’язково перемогти, стверджує учасниця і 1-го, і 2-го «В городе Бердичеве» Ілона Панасюк. Цьогоріч молода літераторка вирішила подарувати усім «Багато Сонця», адже на її переконання Сонце живе у кожній людині. Ось лише, аби воно засвітилося, людина має цього захотіти.

Сьогодні планида Олександра Призимирського – то серйозні точні науки і комп’ютер. Та сам Олександр заявляє: за своєю суттю, він самий що ні на є гуманітарій, а той, хто не вірить, нехай прочитає його «Один день из жизни маленького Парижа». До речі, у планах Олександра – написання сценарію до мультфільму та дитячих оповідок.

Олександр Призимирський, учасник конкурсу «В городе Бердичеве»: «Писати я почав ще з перших класів школи і, насправді, гуманітарні науки були моїм покликанням, але сьогодні – той час, коли на них багато не заробиш. З дитинства мені казали, аби я полишив цю справу: я почав займатися технічними науками. Тому на деякий час я залишив цю справу, але у нас з’явилися голова «Доброї справи» Ю. Балюк та В. П. Левандовський: вони допомагають розкритися багатьом талантам.»

Молодий хлопець відправився на Майдан… Захоплення, радість від переможних кроків, біль від смертей побратимів і, зрештою, від важкого поранення… Інвалідність, думка, що вже не потрібний коханій дівчині і… її пропозиція руки та серця… Мрія авторки «Замку на щастя» Наталії Гудованої, аби українська література стала знаною у світі.

Для тих, хто думає, що сучасна молодь далека від глибоких почуттів… Олександр Мусевич, здебільшого, відомий Бердичеву як представник молодіжного музичного істеблішменту: серед іншого, його знають як чоловічу половину дуету «Safe And Sound». А чи знає хтось, що відомий у музичних колах «Мусік» ще зовсім недавно літав з якоюсь панночкою над Бердичевом – над його вулицями, куполами, будинками, людьми? У своїй «Мії», стверджує Олександр, він описав себе поруч з існуючим поки що у власній уяві дівочим ідеалом.

Олександр Мусевич, учасник конкурсу «В городе Бердичеве-2014»: «Взагалі, мене цікавить будь-яка творчість. Коли читаєш книжку, то поринаєш в її середину, намагаючись зрозуміти, що хоче сказати автор. Але ось у самій атмосфері авторів я не був: я ніколи не сидів на таких ось засіданнях, не брав участі у конкурсах… Захотілося відчути себе частиною літературного світу. Сама атмосфера мені сподобалася, ну а далі… Далі залежить все від музи, від натхнення. Шедевр має йти від серця – це не борщ варити…»

Як Ви твір свій наречете, так він у маси і піде… Звісно, не істина, але Тетяні Шпортун, принаймні, її «Великий ґешефт» приніс І місце на цьогорічному конкурсі, прихильність журі та вікенд у Львові. А ще відкрив очі її матері – пані Людмилі (тій самій завідувачці шкільної бібліотеки) – на ще один талант своєї доньки.

Людмила Стороженко, мати переможниці конкурсу «В городе Бердичеве-2014»: «Те, що вона має такий письменницький талант, стало для мене відкриттям. Таня нікому нічого не казала: вона написала, відіслала, і вже потім я дізналася, що вона брала участь у конкурсі та перемогла у ньому. Звісно, мені як мамі було дуже приємно, і я хочу усім учасникам побажати подальших творчих здобутків та щоби не стояли на місці.»

Визнаний майстер слова Василь Шкляр стверджує: чи не найбільша проблема вітчизняної літератури сьогодні – то шлях авторів до читача. Мається на увазі, що молодим і нерозкрученим талантам пробитися до видавництв майже нереально, а видати книжку власним коштом дозволити собі може далеко не кожен. Що ж, маючи у вірних друзях депутата міської ради Володимира Левандовського, учасники конкурсу ім. В. Гроссмана почуваються спокійно: відомий у Бердичеві підприємець і меценат заявляє: «Книга має жити вічно, і вона буде жити вічно.» На себе пан Левандовський взяв видавництво антологій та розповсюдження їх бібліотечними закладами Бердичева, каже, що вже подумує над організацією театральних постановок за деякими з конкурсних творів. Від інших просить ідей, побажань, пропозицій та активності.

Того дня, здається, народилося літературне майбутнє Бердичева, жартували головні герої цієї зустрічі. А ввечері, розповідають, вони усі разом пішли і… випили. Аби потім зізнатися: ніколи не думали, що від звичайної кави, приємності культурного спілкування, від присутності поруч споріднених душ та відчуття своєї потрібності можна так швидко захмеліти…

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0